МОЛИТВА ДО БОГОРОДИЦІ

О, Пресвята Діво, подруго мовчання і самітності, що запросила нас до цього святого місця, даруй нашим серцям слово життя, яке Ти завжди звертаєш до своїх дітей, особливо в сумні хвилини страждання і терпінь, щоб ми змогли виправити наші звички і жити по-християнські і свято.                                                                                                                        - Богородице Діво...

Найдобріша Діво, що від щирого серця продовжуєш в цім святім місці розподіляти ті скарби ласк, які Твій Божествений Син Тобі доручив, змилосердися над нами, звільни нас від терпінь, що нас засмучують, скріпи нас проти спокус, оживи нас Святим Духом Твого Сина Ісуса Христа і вислухай ласкаво те, чого ми гаряче просимо і бажаємо, якщо то буде нам на добро.
                                                                                                                                         - Богородице Діво...

О, Наймогутніша Діва, що в цьому місці, Тобі милому і Тобою обраному, втішила мнозтво душ, відвертаючи їх від зла і від бід гріховних, вказуючи їм дорогу, на якій їх чекає Господь, і відновляючи в них святі наміри, втіш також нас, твоїх люблячих дітей, завжди вірних Твоїй любові і любові Твого Сина Ісуса.                                                                                          - Богородице Діво...

Бути  хоч раз на прощі - то є святий обов'язок кожного християнина. Проща то не є проста прогулянка, то - наслідування Ісуса Христа, який часто подорожував по містах і селах, щоб звіщати Добру Новину. Так і ми стаємо учасниками цього звістування, бо ж з повноти серця промовляють уста, а устам є багато чого розповісти після прощі.

Зустрілися дві діаспори - Проща, яка була присвячена 1025-річчю хрещення Руси-України, покликала в дорогу багато українського люду. Приїхало багато українських церковних Громад з Італії, Іспанії, Португалії, та одна Громада з Великої Британії, з Ковентрі, яку (можливо через її нечисельність) не помітили і не дуже то вітали. Зато її дуже вітали прості прочани. Кожен дивувався, що наша група була вся зодягнута у вишивані сорочки. Великим здивуванням було й те, що всі ми були спроможними розмовляти чистою українською мовою (з легким GB акцентом). На Хресній Дорозі двоє наших прочанок, пані Ірка і панна Леся Барські, прекрасно читали страсні розважання. В Марійській процесії нас відрізняли по табличці з написом КОВЕНТРІ (в двох мовах). Молитва і спів звучали в мовах різних народів світу, в тому числі і в українській. Світлі переживання зроджувалися в душі і на Хресній Дорозі, і в Люрдській купелі і на Службі Божій в Ґроті.

   Проща завжди виявляє характер людини, яка приймає участь в ній. Умови прощі часто вимагають у християнина жертви. Це слово можемо поставити в лапки "...", тому що жертвуватись в трьохзірковому готелі з full board можна дуже релятивно. Для нашої групи жертва заключалася в тому, що наш літак покидав GB рано вранці, тому довелося відправлятися в дорогу о 01 ночі. Під покровом ночі, подібно як перші християни, всі прочани молилися в нашій церкві словами Молебня до Пресвятої Богородиці: "Пресвятая Богородице, спаси нас!" Потім - двохгодинний автопробіг до а/є Станстед, який зорганізував для нас добрий, як святий Миколай, пан Петро Л.. Він провів чотири нічних години за кермом, щоб "катапультувати" нас на злітну доріжку нашої прощі. Що було в польоті памятаємо туманно, бо після молитви за щасливий лет, всі дали свободу повікам, які негайно зліпилися докупи.

Посадка в а/п Lourdes була відмічена гучним зойком О-Ох-Ой, оскільки літак досить таки тріпнуло об асфальт (очевидно сильний порив вітру). Погода була напрочуд гарною, лагідно світило сонечко, обіцяючи прочанам прекрасний день. Два авто вже чекали, щоб запровадити нас до готелю. Дорога до готелю забрала не більше чверті години, але в самому готелі не було часу розсиджуватися. Ціль 1 дня нашої прощі - всеукраїнська Свята Літургія, присвячена 1025 річніці хрещення Руси-України. Десять гарних, як пасхальні писанки (всі у вишиванках), українських жінок з Великої Британії мерщій побігли за священиком, якого крок був вдвічі більший від їхніх. В церкві св. Бернадети, що на другім березі річки (Gave), вже зібралося чимало прочан. Тут же при вході зустріли прочан з м. Мілана (місця недавнього служіння о. Олександра). Сльози радості, обійми, привітання, десять років проведені і промолені разом лишили глибокий слід в серцях усіх. Потім - глибока молитва разом з архиєреєм вл. Діонізієм і всіма священиками, які приїхали на прощу. Слова проповіді схиляли до роздумів над своїм життям, збуджували в серцях бажання свято пережити прощу. Дуже багато прочан приступило до Святого Причастя; серед них і наші прочани з Ковентрі.

Після богослуження була спільна знімка всіх прочан перед базилікою Святої Вервиці. Бідним фотографам з фірми Дюран ніяк не вдавалося запхати всіх українців в рамки свого фотооб'єктиву. Нарешті в апараті клацнуло - всі лишилися дуже задоволеними, що й відбилося на фото внизу.

Після обіду і розташування в готелі - зустріч з українською діаспорою з міста Мілана, де отець Олександр провів свої десять років душпастирства. Це була родинна, тепла зустріч, як змушувала і плакати і сміятись, згадуючи пережите й пройдене разом. Прикрасив свято торт, спечений руками пані Ірини Чайківської, з такою, трішки хуліганською назвою - "П'яна вишня". Міланські прочани отримали в дар від о. Олександра довгоочікуємий фільм про молитовний Рух "Матері в молитві". Час пролетів, як одна хвилина. Всі разом попрямували до української церкви Успіння Матері Божої на молебень.

Церква знаходиться на високому місці, звідки її добре видно, але дістатися до неї не є так легко. Проща виховує в людях також витривалість і вправність. Біля церкви був вже великий натовп людей. Нашій групі вдалось спокійно помолитись в церкві, а потім був ще час і на сповідь. Після молебня до Богородиці всі сфотографувалися біля Богородиці, як її любі діти, що шукають у Неї захисту і підтримки.

Другий день нашої прощі почався в місці, де Пресвята Богородиця промовляла до малої Бернадети. О 6.00 розпочалася урочиста Архиєрейська Служба Божа, де молилися українці-прочани з чотирьох європейських країн: Англії, Італії, Іспанії і Португалії. Всі щиро промовляли молитви і співали. Співала й наша група прочан з Англії. Кожен відчув себе близьким до Богородиці, бо ж Вона незримо була у Ґроті з нами. Після Служби Божої і сніданку ми виступили на Хресну дорогу разом з вірними з Мілану, яких було дуже багато супроти нашої групки з 11 прочан. Але й нам дали прийняти участь в розважаннях Хресної дороги. Дві стації були прочитані пані Іркою Барський і панянкою Лесею Барський.

В кінці Хресної дороги всі зробили спільну знімку під хрестом. Після цього учасники прощі відвідали всі три Базиліки Люрду, в яких помолилися за своїх ближніх і за свою парохію. Вражень було дуже багато, але часу було мало, щоб змогти побачити усе.

По обіді вже, замість іти відпочивати, багатьом хотілося літати. Ось так легко й радісно почувалося нам в Люрді.